Дрогобич

    Сучасний Дрогобич – друге за величиною місто Львівщини, один з найбільших промислових і культурних центрів. Це місто зі славною, понад 900-літньою історією та привітними мешканцями. У давнину основою добробуту міста була сіль, якою торгували по всьому Галицько-Волинському князівству та в багатьох куточках Європи. Саме сільнички є головною складовою герба Дрогобича. Пам’ятки культури, набуті на території міста, належать до найстарших у регіоні. Давньоруське поселення існувало тут ще за часів Київської Русі. Міський статус Дрогобич отримав у 1422 році.  
    У XV столітті Дрогобич став центром повіту. З 1722 року, після першого поділу Польщі, місто відійшло до Австрії. У 1775 році в Дрогобичі було відкрито одну з перших у Галичині українських гімназій. У середині ХІХ століття в місті почався промисловий бум. На околицях виникли промислові розробки озокериту, згодом нафти і газу. У 1866 році тут збудували перший у Центральній Європі нафтопереробний завод, у 1910 році – другий.
    Завдяки Дрогобичу та Бориславу Австро-Угорщина посіла третє місце у світі за кількістю видобування нафти. Для зручності виробництва наприкінці 1872 року в місті відкрили залізничне сполучення.
    У 1918 році було проголошено Західно-Українську Народну Республіку. З 1919 до 1939 року Дрогобич перебував у межах польської держави. У вересні 1939 року до Дрогобича увійшли німецькі війська, а кілька днів потому – Червона Армія. Від 1 липня 1941 року до 6 серпня 1944 року Дрогобич знову перебував під німецькою окупацією. Упродовж 1940-1959 років він був адміністративним центром Дрогобицької області.
Унікальними за своїм характером є українські дерев’яні церкви Дрогобича.
    Церква св. Юра (1654), що знаходиться по вулиці Солоний Ставок, 23а, у 1657 році була перенесена до міста з села Надієво через те, що її попередницю спалили татари. Храм тризрубний, трибанний, із восьмигранними верхами. Його стіни суцільно вкриті розписами. Іконостас різьблений, позолочений. Зараз тут розташована етнографічна експозиція «Дрогобиччина». А 21 червня 2013 року храм св. Юра було внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як один із 16-ти дерев'яних храмів Карпатського регіону Польщі та України.
    Інша сакральна споруда, що знаходиться поряд, по вулиці Зварицькій, 7а, - церква Воздвиження Чесного Хреста, зведена як оборонна вежа. Сьогоднішній її вигляд – це наслідок перебудови храму в 1661 році, після чергового нападу на місто татар. Церква охороняється державою як шедевр дерев’яної архітектури Галичини епохи середньовіччя.
    До найстаріших пам’яток Дрогобича також належить костел св. Бартоломея (св. Варфоломія) (1392) по вулиці Д. Галицького, 12. Раніше на цьому місці була руська фортеця, про що свідчать фундаменти.    Костел     славився     барочним     вівтарем,    вітражами роботи Я. Матейка та Ю. Мегоффера. Поряд із костелом стоїть велика оборонна вежа, фундаменти якої сягають ХІІ століття. Неподалік  увагу   привертає    пам’ятник    одному    з    найшановніших  мешканців – Юрію Дрогобичу (Котермаку), знаному в Європі вченому та ректорові Болонського університету.
   Як і більшість галицьких містечок, до початку Другої світової війни Дрогобич був справжнім раєм для єврейської громади. Тут було близько двадцяти синагог та молитовних будинків. На вулиці Орлика, 6, збереглась єдина синагога, збудована в 1842-1865 роках за зразком синагоги в місті Кассель, що в Німеччині.
Мешканці особливо пишаються тим фактом, що з історією краю та міста тісно пов’язана доля Івана Франка.
З історією міста тісно пов’язані також життя і творчість видатного митця Бруно Шульца. Музей Бруно Шульца (музейна кімната) знаходиться по вул. Франка, 24, у головному корпусі Дрогобицького педагогічного університету, 3-ий поверх, тел. +38 (03244) 5-11-22. Оглянути музейну експозицію можна виключно за попередньою домовленістю.
    На вулиці Стрийській, 3, стоїть греко-католицька церква свв. Петра та Павла. Від 70-х років XVII століття тут, за згодою австрійської імператриці Марії-Терезії, було збудовано василіанський монастир. На розі вулиць Трускавецької та Бориславської, поблизу Ринку, знаходиться храм Пресвятої Трійці, збудований у 1690 року як костел чернечого ордену кармелітів.


      Матеріал: Лильо І.М.,
      Лильо-Откович З.М.
      Прогулянка Львовом:
      Путівник. –
      К.: Балтія Друк,
      2005. – 224 с.

      Транспорт:
      Електричка Львів-Трускавець з
      Приміського вокзалу,
      вул. Городоцька, 112
      Автобус Львів-Дрогобич
      з Автостанції № 8, пл. Двірцева, 1