Свірж

    На річці Свірж у Перемишлянському районі розкинулось однойменне село. Перша письмова згадка про Свірж датується 1427 роком, коли його відвідав польський король Володислав II Ягайло. Тоді Свірж мав ще статус міста. А вже 22 вересня 1449 року було проведено розмежування між містом і селом Свірж. Для простоти і село, і місто зберегли назву Свірж. Відвідати місцевість приваблюють мальовнича природа і старовинний замок.
    Перша згадка про замок Свірж пов'язана з його господарями, шляхетним родом Свірзьких, і датується 1530 роком. Однак, на пам’ятній табличці замку вказаний 1482 рік, а в державному реєстрі національного культурного надбання — 1484 рік.
До території замкового комплексу належать житлові та господарські будівлі, криниця, триярусні вежі, дерев’яні мости  та   підземелля, каміни і бійниці. На вході до замку видно частину зруйнованого гербу свірзьких володарів.   Площа замку становить близько 3500 кв.м, а загальна площа комплексу - 25,14 га.
    Незважаючи на добре оборонне розташування – замок був оточений непрохідними болотами, ставками, в підніжжі    мурів оточений ровами і звідним мостом – палацовий тип його архітектури навряд чи міг мати оборонне значення. Під  час українсько-польської війни в 1648—1654 роках замок декілька разів здобували українські козацькі загони. У    1648 році — спалили татари. А вже в 1672  і в 1675 роках під час походу турків на Львів замок двічі витримав турецьку  облогу. Під час другого походу в замку навіть переховувався загін сусіднього Поморянського замку   (Тернопільська область).

     На території замкового парку зберігся костел у ренесансному стилі, який заснований ще у XV столітті. Він був збудований на місці старого дерев'яного костелу. А якщо добре пошукати, то серед кущів та дерев, поблизу фортеці, можна знайти зруйновану сторожову вежу. Замок має непросту історію, адже не раз змінював своїх власників.
    У середині XVII століття замок було оновлено та укріплено: тоді Свірж перейшов у власність графа Олександра Цетнера. Існують припущення, що реконструкцією займався архітектор Павел Гродзіцький, відомий зведенням у Львові королівського арсеналу. Останнім з роду замком володів Ігнацій Цетнер (помер у 1821 році) - ботанік, на честь котрого названо ним же й заснований львівський парк Цетнерівка на Личаківському передмісті (зараз ботанічний сад Львівського національного університету ім. Івана Франка).     
    ХХ століття принесло неспокій і у Свірж. Часто змінювались власники замку. Під час Першої та Другої світових воєн замок також зазнавав втрат. Найбільшої руйнації він зазнав під час Першої світової війни - повністю згоріли дерев’яні дахи і перекриття, обладнання і багата бібліотека. Та вже до 1926 року тодішній власник граф Роберт відновлює замок. У 1939 році, з приходом радянської влади, замок стає державним і потроху занепадає. До 1975 року замок стоїть у руїнах. Своєму відновленню Свірзький замок завдячує заслуженому архітектору України Андрію Шуляру, за ініціативи якого реставрацію здійснювали протягом 1975—1983 років.
    Спостережливе око кіномана впізнає оборонну башту замку - це ж бастіон Сен-Жермен, де легендарні мушкетери Атос, Портос і Араміс з д’Артаньяном снідали під ворожими кулями в кінцевому епізоді фільму. А на галявині біля башти Людовик ХІІІ за пишно накритим столом вислуховував шепотіння кардинала про діамантові підвіски. У серпні 2007 року на території замку знімали батальні сцени четвертої частини кіносаги, яка вийшла у прокат у 2009 році. Не дивно, що сам замок став відображенням Бетюнського абатства: його образ не виглядає войовничим, а навпаки - м’яким. З траси споруда виглядає не стільки суворим укріпленим пунктом, скільки затишним білим палацом під яскравим червоним дахом.


     Матеріали: Мацюк О. Замки і фортеці Західної України:
     Історичні мандрівки. – Л.: Центр Європи, 2005. – 219 с.;
     castles.com.ua/sv – «Замки та храми України».
     Транспорт:
     Автобусне сполучення «Львів–Перемишляни»
    з автостанції № 5, вул. Луганська, 2.