Трускавець

Перша письмова згадка про Трускавець датована 1469 роком. Колись тут було давньоруське оборонне городище, від якого залишилися тільки символічні рештки. На горі Баба в сиву давнину розташовувалося поганське капище (язичницький храм). Назва міста до цього часу викликає бурхливі суперечки серед істориків.
Одні вважають, що «Трускавець» – це видозмінена форма польського слова «truskawka» (полуниця). Але полуниця з'явилася в Європі тільки після 1712 року і була привезена з Чилі французьким офіцером Фрез'є. А назва міста вперше зустрічається вже у XV столітті. Інші вчені вважають, що на назву міста вплинула литовська мова. По-литовськи «druska» – це сіль, а Прикарпаття – відомий центр солеваріння. На користь цього варіанту свідчать тісні міждержавні стосунки Галицько-Волинського князівства і Великого Князівства Литовського у XII–XV століттях. Офіційною датою заснування Трускавця як курорту вважається 1827 рік, коли тут спорудили приміщення для перших восьми бальнеологічних ванн.
Цілющі властивості трускавецьких вод були відомі давно. Вперше їх описи подав ще королівський лікар Войцех Очко у 1578 році. Серйозні дослідницькі роботи проводили німецькі науковці Н. Фіхтель та Б. Хаке. У 1836 році вчений вірменського походження Теодор Торосевич уперше зробив хімічний аналіз знаменитої мінеральної води «Нафтуся». У 1892 році в місті збудували приміщення для інгаляцій. За рівнем сервісу та хімічним складом лікувальної води Трускавець в Австро-Угорській імперії достойно конкурував із такими знаменитими курортами, як Ріхенгель та Вісбаден.
З огляду на перспективи, що відкривалися для міста з розвитком медичної галузі, тут почали інтенсивно будувати приватні готелі, вілли, пансіонати. З метою покращення інвестиційного клімату у 1911 році було створено акційну спілку на чолі з відомим підприємцем Раймондом Ярошем. Під його керівництвом місто одним із перших у Галичині повністю електрифікувалося. Для зручності приїжджих у 1912 році спорудили новий сучасний вокзал. Залізничне сполучення з’єднало Трускавець зі Львовом, Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою, Берліном. У 1913 році за успіхи у розвитку лікувальної бази, будівництві та благоустрої Трускавець нагороджений дипломом першого ступеня, що відповідало Великій золотій медалі. Роботи, спрямовані на покращення благоустрою, постійно тривали. У місті облаштували спеціальне купальне озеро, побудували тенісні корти, спортивні майданчики. Про популярність курорту свідчив той факт, що протягом 1923 року сюди прибуло 6 080 відпочиваючих, 1927 – 12 633, а в 1933 – 17 000 осіб.
З історичних споруд Трускавця на окрему увагу заслуговує збережена до наших днів дерев’яна вілла «Гопляна» (1928). Вона виконана у так званому «закопанському» стилі, який на той час був дуже поширеним у Польщі. Цей стиль базується на традиційній дерев’яній карпатській архітектурі. Сьогодні у віллі «Гопляна» розташований Музей народного художника України Михайла Біласа за адресою майдан Кобзаря, 3. Поряд із будинком розташовані подібні вілли, триває процес їх відновлення.
У 30-х роках ХХ століття Трускавець відвідали посол США у Польщі, президенти Туреччини, Естонії та багато інших почесних гостей. Після подій вересня 1939 року вілли, пансіонати, водолікарні, ресторани були націоналізовані.
   Сьогоднішній Трускавець – це один із найбільших центрів індустрії здоров’я в Україні, де одночасно можуть відпочивати 15 тисяч осіб, а за рік місто відвідують приблизно 200 тисяч осіб. Трускавець та його «Нафтуся» сьогодні відомі у цілому світі.


    Матеріал: Лильо І. М., Лильо-Откович З. М.
    Прогулянка Львовом: Путівник. – К.: Балтія Друк,
    2005. – 224 с.

    Транспорт:
    Електричка Львів-Трускавець з Приміського вокзалу,
    вул. Городоцька, 112
    Автобус Львів-Дрогобич з Автостанції № 8,
    пл. Двірцева, 1