Тухля

У Сколівському районі розташоване історичне село Тухля. Воно знаходиться у вузькій долині річки Опір. У межах села в Опір також впадають дві його притоки – Цигла і Головчанка.
Село Тухля відоме тим, що його описав Іван Франко у своїй повісті «Захар Беркут». Франко писав: «Стародавнє село Тухля – се була велика гiрська оселя з двома чи трьома чималими присiлками, всього коло півтора тисячі душ. Село й присілки лежали не там, де лежить теперішня Тухля, але геть вище серед гір, у просторiй подовжнiй долинi, що тепер поросла лiсом i зоветься Запалою долиною».
Сама назва «Тухля», за однією з версій, пов’язана з подіями, описаними у повісті і походить від смороду трупів, що розповсюджувався з вузької ущелини, де було знищене  монголо-татарське військо.
Існує теж інша версія, більш імовірна, яку розповідають місцеві жителі. Нібито в давнину йшов крізь цю місцину чоловік, йшов довго, стомився дуже і зупинився тут перепочити. А коли відпочив, то вже й нікуди не схотів іти – дуже сподобалося йому це місце. З часом до нього приєдналися й інші люди: так і виникло поселення. Й от незабаром прийшли сюди від правителя чиновники, що переписували володіння господаря. І з самого початку натрапили на хату першого поселенця, бо стояла вона якраз біля дороги, зайшли до нього і питають: «Як село називається?» Чоловік відповідає: «Та ніяк не називається. Я йшов повз, ту охляв та лишився жити». Чиновники чи то недочули, чи помилилися, чи то навмисне так і записали — Тухля («охлянути» – «втомитися», «знесилити»).
Як би там не було, сьогодні Тухля найбільше відома саме як батьківщина Захара Беркута. На південній околиці села, за річкою Опір, на горі Захар Беркут (964 м) височить його статуя, саме там, де, за народними переказами, і поховано цю історичну постать. У селі є криниця Івана Франка, пам’ятник письменнику, церква, розписана Корнилом Устияновичем, та камінь, начебто саме той, яким перекривали гірський потік, що згубив татар. На ньому зараз викарбовано пам’ятний надпис.
У другій половині 1880-х рр. через село було прокладено залізницю Стрий-Мукачево. У селі є залізнична станція, через нього також проходить автодорога до смт Славське. Звідси зручно підніматися на довколишні гори, зокрема на східну частину хребта Зелем’янки (з північного кінця села), гору Кіндрат (1158 м) або гори Солиган (941 м), Яровище (909 м), Маківку (958 м) чи Клива (1072). Завдяки цьому у селі добре розвивається туризм.


    Матеріали інформаційного сайту Сколівського району
    (www.skole.com.ua)

    Транспорт:
    Електричка Львів-Лавочне з Приміського вокзалу,
    вул. Городоцька, 112
    Регіональний потяг Львів-Мукачево, Львів-Ужгород з Головного
    вокзалу, пл. Двірцева, 1