Самбір

    Щодо назви міста існує декілька легенд. За однією з них, назва походить від словосполучення «самі бори» - ліси, які росли в той час на придністровських околицях. Інші вважають правдивою легенду про назву міста від назви червоної верби, яку в народі називають «самбірка», «самборина», «самбір», ще інші припускають походження назви від старослов’янського слова «собор» або «сомбор», що означає «зібрання», «з’їзд».
У 1390 році польський король Владислав Ягайло подарував Самбірщину своєму приятелеві - краківському старості Спиткові з Мельштина, і той одразу ж потурбувався про надання місту магдебурзького права.
    Староста Кшиштоф Одровонж-Шидловський найбільше долучився до укріплення Самбора. У 1530 році було розпочато будівництво мурів навколо міста, яке тривало до 1564 року. До кінця XVIII століття мури втратили свою оборонну функцію, почали повільно руйнуватися і в 1774 році їх розібрали за наказом австрійського уряду.
    Після отримання Магдебурзького права в 1390 році, у місті було споруджено першу ратушу. Була вона дерев’яною і стояла приблизно на тому місці, де зараз знаходиться училище культури. До нашого часу не дійшло жодного опису цієї будівлі. Ця ратуша згоріла у 1498 році. На старому місці її вже не відновлювали. Проте, в центрі площі Ринок у 1580 році самбірчани збудували нову муровану ратушу, яка стала окрасою міста. У підвалах ратуші, містилась кімната міського ката, який також виконував функції аптекаря і лікаря. У 1760 році на вежі з південного боку було встановлено образ Матері Божої, який замінили на інший, виготовлений з мідної бляхи, у 1877 році. Він пробув на вежі до приходу радянської влади. А в 1997 році на цьому місці встановили гіпсову фігуру Богородиці. Сьогодні у стінах ратуші знаходиться міська рада.
    Важливим адміністративним центром міста був княжий замок. Знаходився він там, де зараз площа Замкова. Дерев’яний замок згорів під час нападу татар у 1498 році і вже не відбудовувався. У середині XVI століття було споруджено новий мурований королівський замок «на Бліху» (через заборону жити в межах мурів, євреї зосередилися на передмісті, що називалося Бліх; назва походить від слова на ідіш «Блайх» - промисел з вибілювання тканини). До сьогодні зберігся так званий «мисливський будинок», в якому тепер обладнано міську лікарню.
    Оборонну функцію у Самборі виконували і монастирі, яких у місті було чотири: домініканський, бернардинський, бригідок та єзуїтів. Є згадки, що при церкві св. Пилипа був український василіанський монастир. Але ці дані не підтверджені. З них практично без змін зберігся лише єзуїтський. 
Перший монастир був заснований у 1406 році і належав ченцям домініканам. Його спорудження розпочалося з костелу св. Катерини. Необхідні кошти і землю виділила Єлизавета, вдова Спитка з Мельштина. У 1788 році австрійська влада закрила монастир, а в його приміщеннях влаштувала казарми. Сьогодні у стінах монастиря знаходиться Самбірський медичний коледж, вул. Шевченка, 14.
    Монастир отців бернардинів було закладено в 1471 році. Після нападу татар 1498 року, бернардини приступили до відбудови нового монастиря і костелу на зразок оборонної твердині з міцними мурованими стінами. До сьогодні ці будівлі не збереглися. У 1786 році австрійський уряд ліквідував монастир. У спорудах розмістили окружний суд і в'язницю. Сьогодні тут розміщено факультет соціально-гуманітарних дисциплін Дрогобицького педагогічного університету ім. І. Франка (вул. А. Міцкевича, 5).
    Єзуїти приїхали до Самбора у 1698 році за ініціативи брацлавського воєводи Мартина Хомонтовського. А в 1709 році єзуїти приступили до будівництва костелу Успіння Пресвятої Діви Марії. Проте у 1773 році папа Климентій розпустив орден єзуїтів, а все їхнє майно було конфісковане австрійською владою. У 1847 році Єзуїтський костел передано оо. Бернардинам, і відтоді він став називатися костел св. Станіслава. У 1935 році у костелі був змонтований орган, побудований чесько-австрійською фірмою «Gebruder Rieger».  Під час Другої світової війни він був сильно зруйнований — залишились лише стіни. Як і будівля, постраждав також орган. Після війни і до 1980 р. у храмі знаходився продовольчий склад. Згодом розпочались реставраційні роботи. І вже через сім років тут відбувся перший органний концерт. Спеціалісти стверджують, що самбірський органний зал володіє унікальними акустичними властивостями: тривалість реверберації (післязвуччя) в окремих місцях досягає 6,5 секунди.
    У 1621 році польський магнат Миколай Данилович з Журова заснував у Самборі жіночий монастир сестер бригідок (вул. Музейна. 2). Монастирський комплекс було споруджено у вигляді підкови. Мурований костел у плані мав вигляд латинського хреста. У 1782 році австрійська влада ліквідувала монастир і в його приміщеннях розмістила військовий склад, потім магазин. У 1940 році ці приміщення віддали музею «Бойківщина». А з 1946 року і дотепер там розміщується швейна фабрика. У збережених монастирських приміщеннях влаштували приватні помешкання.
    До кінця XVI століття українське населення  Самбора не мало своєї церкви в середмісті. Після багаторічних зусиль у 1554 році королева Бона дозволила русинам (українцям) спорудити церкву в середмісті. Через деякий час було зведено дерев'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці, який служив до 1738 року, коли на його місці збудували мурований (вул. Церковна, 7).  15 вересня 1727 року міщанка Олена Добрянська повідомила церкву про те, що ікона Матері Божої, яка є в неї, плаче. Пізніше вона віддала ікону до церкви. Також у храмі зберігаються мощі св. Валентина. Архівні документи свідчать, що святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. У 1759 році його прах вийняли із землі на цвинтарі святої Прісцилли у Римі. У Ватикані вирішили передати частину мощів у храм тієї землі, якою заопікувався святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок закували у скляний гробик, поклали у саркофаг і доправили до Самбора. Від того часу реліквію зберігають тут. Автентичність реліквії підтверджує документ Папи Римського від 1759 року.
У центрі Самбора на підвищенні стоїть найвища, найвеличніша і найстаріша споруда міста –  костел Іоана Хрестителя по вул. О. Пушкіна, 7, пам’ятка архітектури XVI століття загальнодержавного значення.  На фасаді костелу знаходиться напис «1530». Вважають, що саме в цьому році було розпочато будівництво святині.  Спорудили її на місці дерев’яного костелу, заснованого у 1370 році. При костелі діяла польська парафіяльна школа, функціонував шпиталь. У будівлі школи розміщено експозицію музею «Бойківщина». Костел належить римо-католицькій громаді Самбора.
Самбір є батьківщиною багатьох відомих діячів науки та мистецтва. Талановитим вченим і поетом середньовіччя був син самбірського шевця Григорій Самбірчик. Він брав участь у заснуванні гімназії у Львові, викладав у Краківському університеті. У Самборі працював відомий український художник XVI століття Федуско, народився відомий український письменник Андрій Чайковський. Також родом з Самбора відомий український актор, режисер Лесь Курбас – засновник політичного (1922-1926), а потім і філософського (1926-1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. У будинку, де народився митець,  у 1993 році відкрили Художньо-меморіальний музей, вул. Л. Курбаса, 1. У 2010 році музей реорганізували у Мистецький, коли його фонди поповнилися  театрально-музичною  історією  Самбора. Тут прожив останні роки життя засновник українського професійного театру в Галичині Юліян Бачинський та його дружина акторка Теофілія Бачинська. Неодноразово приїжджав до Самбора і зустрічався з інтелігенцією міста, а влітку 1913 року в будинку самбірської «Просвіти» Іван Франко читав свою поему «Мойсей».

    Матеріали офіційного сайту Самбірської міської ради (www.sambircity.gov.ua); путівник «Туристична енциклопедія: Львівщина».











  
  

 

Транспорт:
Автобусне сполучення з Автостанції № 8, пл Двірцева, 1.
Електричка «Львів-Сянки» з Приміського вокзалу, вул. Городоцька, 112.

Туристично-інформаційний центр м. Самбір, вулиця Руська, 4
sambir.tour@ukr.net
тел.: +38(067)3174296
Графік роботи: вт-сб: 10.00-18.00, нд: 10.00-15.00
Вихідний день: понеділок
Обідня перерва: 14.00-15.00
Робочі мови центру: англійська, грецька, італійська, російська, польська