День 4

Чорним кольором наведений опис цікавих об'єктів
Зеленим кольором виділені музеї


День 4.



  
1. Костел Марії Сніжної, вул. Сніжна, 2
Найбільш камерний храм Львова, заснований німецькими колоністами, які оселилися у Львові ще за часів короля Данила і князя Лева у XIII столітті. У XIX столітті проведено перебудову за проектом Юліана Захаревича у неороманському стилі, який мав би нагадувати риси давньої будівлі. До 1990-х років храм служив складом, згодом музеєм фотомистецтва. Зараз належить УГКЦ.





  2. Колишній монастир Бенедиктинок, пл. Вічева, 2
Цінна ренесансна пам’ятка, яка нагадує укріплену фортецю. Монастир заснований 1593 року і став другим жіночим монастирем Львова. Його засновник - шляхтич Станіслав Сапоровський, три доньки якого, вирішили стати черницями. Костел закінчено в 1616 році. В ніші вежі встановлено скульптуру Ангела-Хоронителя.







  3. Площа Старий Ринок
Вона існувала ще в давньоруському Львові, була його торговим та політичним центром, а зараз є складовою «Ансамблю історичного центру Львова», що належить до світової спадщини ЮНЕСКО. Площа отримала назву у 1871 році, будучи до того площею Рибною та Нової Божниці. В 1846-1941 роках на площі перебував Темпль, реформістська синагога.






  4. Подвір з картинами, вул. Князя Льва, 2
Непримітний будинок ХІХ ст., у стилі «урядового класицизму» без декору, в дворі якого можна знайти багато цікавинок. На другому поверсі збереглась чавунна раковина – сантехнічний виріб кінця ХІХ ст. Уздовж стін: атрибути комуністичної епохи, репродукції картин. Справжньою родзинкою є синя бляшана таблиця зі «Списком мешканців»  1940-60-х рр.





  5. Храм Івана Хрестителя, пл. Старий Ринок, 1
Храм збудовано у 1250-х рр. галицько-волинським князем Левом, на прохання дружини Констанції, доньки угорського короля Бели IV, яка була католичкою. Храм перебудований Юліаном Захаревичем у 1886 р. в неороманському стилі. Від 1989 р. тут діє музей давніх пам’яток, з макетами стародавнього Львова.






   6. Храм Св. Миколая, вул. Б. Хмельницького, 28
Перший музей пивоваріння в Україні, який розповідає про історію напою, його виробництво та культуру споживання. Тут ви також зможете спробувати доброго львівського пива та смачно перекусити.







   7. Монастир Св. Онуфрія, вул. Б. Хмельницького, 36
Пам'ятка XVI-XIX ст. Монастир складається з: церкви, брами-дзвіниці та келій. Ченці монастиря від XVI ст. утримували притулок для убогих та бурсу. Тут була друкарня Івана Федорова, який жив у Львові у XVI ст. Він, видав книги «Апостол» і «Буквар». У 1583 р. його поховали на монастирському цвинтарі. Зберігся іконостас пензля Модеста Сосенка 1908 р.






   8. Храм Св. Параскеви П’ятниці, вул. Б. Хмельницького, 77В
Xрам зведено на фундаментах церкви ХІІІ-XIV ст. Б. Хмельницький надав значні кошти на відбудову храму у Львові після пожежі 1623 р. Інтер’єр збережений. Цінність церкви — шедевр львівських малярів і різьбарів XVI - XVII ст. - п’ятирядовий ренесансний іконостас із доробленим 1870 р. шостим рядом. Всього іконостас налічує 70 ікон.
















   9. Вілла братів Шульц, вул. Б. Хмельницького, 58
Найгарніша вілла району. Її збудували для власного помешкання львівські брати архітектори Ян та Кароль Шульц. Ян Шульц відомий, як основоположник львівської сецесії, автор проектів багатьох львівських чиншових будинків, палаців та вілл в стилі модерн, історизму. Віллу збудували в 1896 р. в стилі північного неоренесансу з елементами неоманьєризму.













  10. Фабрика Бачевських, вул. Б. Хмельницького, 116
У 1782 р. Лейб Бачелес заснував гуральню. Його нащадки у 1856 р. збудували тут горілчану фабрику. Продукцію «J. A. Baczewski» вважали «візитівкою» Львова, вона користувалася попитом у Європі. Фабрика згоріла у 1939 р. внаслідок бомбардування німецькою авіацією. Після Другої світової війни тут був завод «Алмазінструмент».




   11. Фабрика повидла, вул. Б. Хмельницького, 124
Збудовано цей неоготичний «замок» на початку ХХ ст. для фабрики спиртових виробів та підсолоджених трунків «Й. Корнік і син». За радянських часів це винзавод, у 1970-х рр. – овочева база №1. Недавно приміщення купив швейцарський історик Гаральд Біндер, для мистецького простору.